Крамниця щастя

Начало книги

... Уся підлога встелена пелюстками. У коридорі роззуваюся, аби не знищити каблуками ніжні пелюстки. Вони лоскочуть ноги, і я сміюся. Ступаю обережно і вперше шкодую, що не вмію літати, але сильні руки міцно мене тримають, і я справді лечу, лечу, лечу.

Лечу понад трояндовими пелюстками, лечу понад столом, лечу понад ліжком, лечу навіть понад небом. А потім раптом зринає страх. «Ай!» Боюся висоти. Рідні руки опускають мене обережно на трояндові пелюстки... Вони так солодко пахнуть, що паморочиться в голові... Хочеться заховатися в них, підкидати до неба, кружляти разом із ними...

Марина жалібно зітхнула і щільніше замоталася в ковдру. Вона завжди намагалася думати про щось приємне, коли їй було боляче. А зараз було саме так. Усю ніч болів зуб, а на ранок Марина встала з розпухлою щокою. «Ось тобі й день Святого Валентина, — пробурмотіла до себе. — Усі святкують, а мені мало того, що нема з ким святкувати, так ще й у ліжку доведеться пролежати!» І нікого зі своїх у гуртожитку! Її подруги роз’їхалися по домівках на вихідні.

Читать дальше →