"Наша Січ-мати" : хроника-повість зі шкільного життя

Начало книги

Велике наше село Розлоги широко розкинулось по обидва боки невеличкої річки, що свої филі несе до старого батька Дніпра — Славути. Сепо мов писанка. Поміж зеленими садками біленькі, чепурненькі хатки наддають зблизька ще більшої краси селу. В них по течії річки, за селом — острівок. Чудовий там краєвиді… Береги острівка поросли верболозом, а по серединї — в літку виростає висока-превисока трава.

Сей острівець — у літку, святочними днями, коли малеча маєсяку-таку пільгу від роботи в господарстві — є улюбленим місцем для збору там усього юнацтва-школярів.

Одна сторона острівка — стрімка, висока; над самим берегом росте розлога верба. Сюди ми збирались і для іграшок, тутечки знов найкрасше місце й для купаня. Місце коло верби має в нас історичну назву — «Січ-Мати». Цілий же острівок зветься у нас — «Батьчо-Луг». Себе ж ми школярі величали вже не інакше, як запорожцями, або лицарями.

Злетиться, бувало, до Сїчи теє славне лицарство… Та чого ми там не творимо! Мало місця для іграшок на Січи, тісно там Запорожцям, — отож і почнемо герцювати по цілому Зеленому Лугови. Коли ж зирк — здалека пливе човен: прямує до Лугу.

Читать дальше →