Літо психіатра

Начало книги

— Отже, в тебе є два варіанти: стати або психом, або інфарктником.

— Що, все так погано?

— Ні. Погано — це коли лікується...

Двоє давніх друзів вели милу бесіду, один у горизонтальному, а другий у вертикальному положенні. Гірше було тому, що в горизонтальному, бо воно визначалося лікарняним ліжком.

Андрія Левинського, відомого львівського психіатра тридцяти з гаком років забрали просто з кабінету з діагнозом «гостра серцева недостатність». По-людськи — перепрацювався. Кардіолог Павло не докладав зусиль, аби втішити приятеля, бо чудово знав, що той зрозуміє його неправильно. Рішення фахівця було однозначне й остаточне:

— Якщо ти зараз негайно, бодай на місяць, не поїдеш подалі від роботи, то наступного разу ми зустрінемось у морзі. Вгадай із першого разу, хто кого провідуватиме?

— Слухай, ну що я робитиму на відпочинку? До того ж я не терплю моря... — впиравсь Андрій.

— А хто каже про море? На море тобі не можна. Помірний клімат, цілковитий спокій, домашні харчі. Ніякого телевізора, інтернету, книжок, пацієнтів і бабів.

Читать дальше →