Зойк серед ночі

Начало книги

Близько другої години ночі, коли в повітрі вже висів бучний гомін голосів, а господар квартири за допомогою величезних ножиць намагався обстригти вуса власному котові, в кімнаті нечутно рипнули двері.

Коло дверей зупинився незнайомий огрядний чоловік у шубі, без шапки. На носику одного з його елеганських черевиків затишно вмостилася незаймана сардинка, в лівій руці він тримав накрохмалений комірець, краватку й нову калошу.

Новоприбулий обвів присутніх тьмяними, застиглими в смуткові очима і, побачивши, як страховий агент Пухир намагається стати на голову, з полегшенням промовив сам до себе:

– Оце ж, напевне, і є «Березіль»...

– Помиляєтесь! – задиркувато перебив його господар. – Це приватне помешкання.

– Все одно, – безнадійно махнув рукою чоловік у шубі. – Драс-с-с...

Непевними кроками він підійшов до круглого столу, де сиділи гості, і почав вітатись: потиснув руку пухкій дамі, а старому сухенькому бухгалтерові уклінно поцілував пожовклу руку; потім помалу рушив далі, по черзі потискуючи й цілуючи руки.

Читать дальше →