Школа Добра і Зла

Начало книги

Не мрій, не вирвешся ніколи.

Та вихід є один – будь ласка:

Зумій зануритись у казку.

Софі все своє життя чекала, що її викрадуть.

Сьогодні всі діти Гавалдона тремтіли у своїх ліжках. Якщо Директор школи забере їх, вони ніколи не повернуться. Ніколи не матимуть повноцінного життя. Ніколи не побачать своєї сім’ї. Цієї ночі дітям снився червоноокий злодій із тілом звіра, який прийшов, щоб стягнути їх із простирадл, затиснувши їхні роти.

Але Софі, на відміну від решти, бачила сон про принців. Їй марилося, що вона прибула до замку на бал, улаштований на її честь, і побачила залу вщерть наповненою сотнею женихів. Тут не було жодної дівчинки, окрім неї. І тут уперше були хлопчики, гідні її. Так уважала Софі, минаючи шеренгу юнаків. Густе блискуче волосся, пружні м’язи під сорочками, гладенька засмагла шкіра. Красиві й люб’язні, як справжні принци. Але тільки-но вона наблизилася до юнака, який здався їй найкращим серед усіх, — з блискучими блакитними очима і фантастично білим волоссям — з таким можна було жити «Довго і Щасливо», — як раптом стукіт молотка зруйнував стіни кімнати і розбив принца на друзки.Софі розплющила очі. Був ранок. Молоток був реальним. Принц — ні.

Читать дальше →