Бажання

Начало книги

Граціано було шість років, коли мама розповіла йому про бажання. Вони сиділи на пеньку біля парильні обкладеної свіжим мохом, а в глибині холодної лісової темряви лунав розмірений стукіт батькової сокири. Тріффоне був стельмахом, найкращим по обидва боки гори, а може і в цілому Боско Неро, що тягнувся на південь аж до великого моря, звідки інколи прибували вози купців. Однак фургони, криті важким полотном, з’являлися не надто часто, бо мало що в Боско Неро могло зацікавити купців. Жменьки бідних поселень не вистачало навіть, щоб якомусь з великих панів з долини захотілося прислати збирачів податків. Люди животіли тут разом з кількома отарами овець і стадами свиней, жилавих як і їхні власники, а також безліччю перелесників, лісових баб, гномів, стриг і вовкулаків. Цієї шушвалі було в Боско Неро більше ніж достатньо.

Щоправда, Граціано ніколи не бачив жодного з дивних створінь, але опускалися осінні сутінки і тільки тепла материнська хустка з чесаної вовни відділяла хлопця від лісових баб і упирів. З темряви доносилося незрозуміле шелестіння, постукування і ухкання, а Граціано всім серцем бажав, щоб батько нарешті закінчив і повів їх вже майже невидимою стежкою вниз, в село. Він не смів просити вголос, бо розумів, що нарікання аж ніяк не змусять батька поквапитися. Тріфоне працював у ритмі успадкованому від батька, діда і незлічених предків, кожен з яких був найкращим стельмахом по обидва боки гори і пишався своїм фахом. Жоден не пропустив осінній ярмарок, на який сходилися люди з усіх п’яти сіл, отже Тріфоне також не вступиться з місця, допоки не матиме достатньо найкращої деревини, хоч би всі стриги Боско Неро намагалися відвабити його від цього заняття. Щоб скрасити очікування, мати почала розповідь.

Читать дальше →