Хроніки капання

Начало книги

Якось так… Просто лікарня і просто знайома до болю палата. Тобто, біль знайомий, а палата, як і все відділення з ремонтом. А люди - без…

Викладачка технічного універу, вчителька з гімназії, менеджер банку, власниця салону краси, вчителька з району і ФОП побутової хімії із супермаркетів.

Всі зубожілі і всім пльохо. І, навіть, викладачка універу 1986 року народження впевнена, що колись було краще. Бо жили на всьому своєму, жодних запозичень, нічого закордонного - тому і патріотизм був.

Питаю в неї скількох студентів вона вивчила до рівня винахідника. Каже, що в Україні це неможливо.

Вчителька гімназії її підтримує - неможливо, бо Міносвіти дає такі програми, що вчити по них складно.

ФОП із побутової хімії з ними згодна: освіта - зло. Вона нічого, окрім восьми класів не закінчувала, коли всі йшли в дев`ятий, вона вже з торбами на Туреччину каталась. І тому зараз має стелажі у всіх супермаркетах плюс дві точки на ринках. Але, що то є? Копійки!

Читать дальше →