Удар грому

Начало книги

Здавалося, напис на стіні дрижить, наче під плівкою теплої води, що стікає по ньому. Екельс відчув, як його повіки блимають, закриваючи зір, а напис продовжує горіти в цій миттєвій темряві:

Тепла мокрота скупчилася в Екельсовій горлянці. Він ковтнув, проштовхуючи її донизу. Лицеві м’язи навколо рота розсунулися в посмішці, і він повільно змахнув у повітрі рукою, простягаючи чек на десять тисяч доларів чоловікові за столом.

— Гарантуєте, що я повернуся з того сафарі живим?

— Нічого не гарантуємо, — відповів службовець, — окрім динозаврів.

Він обернувся.

— Це пан Трейвіс, ваш інструктор з часового сафарі. Він вам розповість, у що стріляти й куди цілити. Якщо скаже не стріляти, не стріляйте. Якщо не виконуватимете його наказів, вас оштрафують ще на десять тисяч, а потім напевне позиватимуться до вас у суді після повернення.

Екельс зирнув через увесь цей просторий офіс на переплетені, зміїсті дзижчущі дроти й сталеві шухляди, на сяйво, що мерехтіло спочатку помаранчевим, потім сріблястим, врешті синім. Воно тріскотіло, наче велетенське кострище, в якому горів увесь Час, усі роки, усі пергаментні календарі, усі години, навалені докупи, охоплені полум’ям.

Читать дальше →