Брайтлі і темна печера

Начало книги

Маленька Софі дуже любила поні. Коли дівчинці було п’ять років, вона вперше побачила цю мініатюрну конячку в парку.

— Мамо, поглянь! — вигукнула Софі, підбігаючи до поні. — У конячки пухнасті очі!

— Люба, так не буває, — засміялася мама.

— Буває! Ну та подивися! — Софі дуже обережно погладила маленьку конячку по щоці.

Мама дівчинки підійшла ближче й одразу зрозуміла, що має на увазі її донька: очі тварини були оточені густими пухнастими віями.

— У неї справді пухнасті очі, — погодилася мама. — Хочеш покататися на конячці?

Дівчинка закивала, захоплено див­лячись на поні.

Того дня Софі довго каталася на конячці. І мамі довелося пообіцяти, що вони обов’язково повернуться до поні знову. Бо ж Софі ніяк не хотіла йти додому.

Невдовзі кімната Софі перетворилася на справжнє царство поні. Ці маленькі пухнасті конячки були скрізь, навіть на шпалерах та ковдрі. Софі бракувало лише живого поні! Дівчинка довго просила маму купити їй конячку.

Читать дальше →