Смуга прибою

Начало книги

Халцедонна була створена не для сліз. Вона їх просто не мала – хіба що сльозами були ті холодні довгасті крапельки скла, випаленого з неї пекельним жаром, що скалічив її.

Такі сльози могли стікати її обшивкою повз розплавлені датчики і зриватися на байдужий пісок. І коли вони падали, вона підбирала їх, як решту блискучих уламків, і складала до своєї колекції дорогоцінного сміття, яке висіло в сітках, що стягували її побитий панцир.

Вона могла би бути врятованим після катастрофи трофеєм, якби залишився хоч хто-небудь, щоб їх збирати. Але вона була останньою бойовою машиною, триногою сплющеною сльозою завбільшки з важкий танк із двома великими і одним тонким маніпулятором, підібганими під туреллю голови, що вінчала її фігуру. Її полікерамічна броня вкрилася павутинням тріщин, як небитке скло. Покинута своїми дистанційними операторами, вона кульгала пляжем, волочачи оплавлену кінцівку. Вона нагадувала викинутий брухт.

Читать дальше →