Хвала сонцю

Начало книги

Де ж ти, де ж ти, синку?

Де ж твоя дитинка?

На колиску — руки: кап та кап —

(скільки уже літ!)

Перлами блакитними

З очей виплаканий цвіт…

Гіркий цвіт!

ІІ

Як ти, солдатська нене,

Колись зведешся в небо явориною,

Чи біло зацвітеш калиною,

Чи проростеш на цвинтарі травою…

До сина твого, де печалиться

Його імення в бронзі,

Я буду завше йти отак, к тривозі,

Як ми ходили вдвох з тобою…

А як мене не стане в світі,

Чи хто поставить

Йому квіти на граніті?

* * *

Листочки в твоїх слідах

Марніють.

Синій наш птах в небі

Німіє.

Відлітають у вирій,

Крильми кричать сумні

Наші надії.

Нам полишають буденні дні

Болючі, сірі.

Мальва

У чашечці твоїй роса сльозиться,

Сріберно іскриться.

Мальвочко, не плач, кохана.

Ти для мене — подруга жадана.

Я твою красу

На базар не понесу.

Усміхайся до людей хороших.

Не згублю твоєї вроди ні за які гроші!

Ти в мою колиску нахилялася

І на юність русокосу задивлялася.

І мене в моєму літі не забула,

Та й до двору завернула.

Читать дальше →