Привид Чорного острова

Начало книги

Він кричав, але сам не чув голосу свого, намагався підвести голову, а велетенські хвилі накочувалися на нього, не даючи можливості навіть роздивитися довкола себе. Помітив лише вогник на фок-мачті. Маленький вогник, ніби зірка в небі, блимнув і зник.

Океан лютував. Здається, вітер і вода об'єдналися в одну дику, страхітливу силу, яку ніхто ніколи не здолає.

То лише на мить Олесь утратив свідомість, а зараз йому здається, що та мить приховала від нього якусь таємницю.

Запам'яталось — старпом глянув на годинник і сказав:

— Піди, Олесю, розбуркай їх. Дрихнуть там, а на вахту ж час. — Завжди стриманий і по-військовому стрункий, старший помічник капітана того разу був дуже роздратований і сердитий — коли такий ураган, в океані спокійних немає.

Олесь передав кермо підвахтенному, підняв башлик зюйдвестки і ступив до дверей.

Озирнувся.

Старпом махнув рукою — мовляв, чого зупинився, йди вже!

Пам'ятає, як вітер обпік обличчя і солоні бризки засліпили очі. Він швидко збіг по крутому трапу і став на місток, який з'єднував центральну надбудову танкера з кормою. Тут було затишно. Олесь постояв якусь хвилинку.

Читать дальше →