Вiра-Вiруня

Начало книги

- Алло! Я слухаю.

Кузьма Пробус притиснув телефонну трубку плечем до щоки i, слухаючи, застiбав пiжаму. Зав. вiддiлом науки цiкавився, коли вiн здасть матерiал.

- Та от, занедужав, - перебiльшено кволим голосом говорив Пробус. - Ще в дорозi почав. Основа вже є. Ну, в цiлому контури уявляються. Так, звичайно. Дякую. Постараюсь.

Поклавши трубку, Пробує почовгав до кушетки. Правду кажучи, вiн уже шкодував, що взявся написати статтю про "цю спритну ворожку", як висловився завiдувач вiддiлом науки. Тодi, пiд час розмови в його кабiнетi, завдання здалось легким - не праця, а прогулянка. Усе ж ясно, як двiчi по два. Молодичка iз середньою освiтою, будiвельниця (маляр, штукатур) "переквалiфiкувалась" на медика! "Лiкує" просто так, без медикаментiв, i довiрливi люди потрапляють їй на гачок. Вивести аферистку на чисту воду хiба ж не приємно?

Але скрiзь, куди тiльки не потикався Кузьма Пробує, чув майже одне й теж:

Читать дальше →