Материн голос

Начало книги

Опинившись на Мiсяцi, вона все роззиралась, захоплювалась:

Нiколи не думала, що тут так гарно!

Вiн водив її безконечними тунелями Лунополiса, показував поверхневi споруди, що прозорим склепiнням пiдпирали чорне, всiяне зорями небо.

- А ходити як легко, сину!..

Голос у матерi дзвiнкий, зовсiм ще молодий - може тому, що вона спiвуча? Скiльки й пам'ятає, любила спiвати. На свята, приймаючи гостей, спiвала весело, з полум'ям, у буднi, за домашньою роботою, - притишено й трохи сумовито. Та навiть i в розмовi нiби не вимовляла слова, а виспiвувала їх. А зараз в її голосi було щось таке... чи незвичайне, чи що... Може, це її так схвилював перелiт до Мiсяця? Вiн вслухається в цей до щему рiдний голос i нiяк не може визначити, якi модуляцiї додалися...

- А в нас цвiтуть сади. Якби тiльки приморозки не впали... Урожай буде!.. Приїдеш у вiдпустку цього лiта?

Хотiв сказати їй про експедицiю, слова ледь не злетiли з кiнчика язика, але встиг погамувати їх. Навiщо тривожити матiр? Тривожити... Ага, он воно що: в її голосi чується тривога! Слова веселi, а голос тривожний. Невже здогадалася, що це - прощання? Чи, може, iнтуїтивне?

Читать дальше →