Легенда про щастя

Начало книги

Цей невеликий пакет остаточно порушив i без того хистку рiвновагу в сiм'ї досить молодого i не досить вiдомого вченого Миколи Покопаного. Починався курортний сезон, i його дружина (вiн її охрестив Гросбухом) домагалася поїздки в Сочi, а Микола щось бубонiв про село. Його, бач, приваблювала тиша, робота на городi й iншi зовсiм не курортнi речi. Дружина уже передчувала: ще один енергiйний наступ - i вiн погодиться. Але саме тут принесли оцей злощасний пакет. Розiрвавши конверт i висипавши на стiл фотографiї, Микола вигукнув:

- Нiкуди не їду! Все! Вирiшено!..

Гросбух остаточно збагнула, що Сочi вiддалилися в безвiсть. Все ж не втрималась:

- Як то не поїдеш?

- А отак! Працюватиму.

- Егоїст! Не зазнала я з тобою щастя i на макове зерно...

- Любий мiй Гросбух, - промовив Микола, розглядаючи фотографiї, - ти хiба уявляєш, що таке щастя?

- Он у Пазуренкiв машина, дача, щолiта їдуть до моря...

- Та їм за тiєю дачею i вгору нiколи глянути.

Читать дальше →