Космiчний Гольфстрiм

Начало книги

Капiтан "Вiкiнга" сидiв у крiслi бiля пульта керування i, коли вiдчув, що його хилить на сон, випростав спину, розвiв руки, потягнувся. В'ялiсть розливалася по всьому тiлу - такого ще не бувало з того самого дня, коли вони покинули Землю заради вивчення глибинного космосу. I оця дрiмота... Чи не захворiв? Але ж нiщо не болить, лише важкiсть в усьому тiлi, от i руки нiби поважчали, i голова... Певне, одноманiтнiсть дається взнаки. Ось уже сьомий рiк одне й те ж, одне й те ж... Капiтан позiхнув. Ритмiчнiсть внутрiшнього розпорядку також має свої мiнуси. Треба порадитися з психологом... Еола часто буває похмурою, i це дратує... Ще не вистачає депресiї та неврастенiї...

Капiтан спокiйно, можна сказати - безсторонньо обмiрковував становище, пригадуючи окремi деталi поведiнки свого численного екiпажу, зiставляв, аналiзував i зрештою зробив не дуже втiшний висновок, що стосунки мiж чоловiками й жiнками потроху заплутуються, i це може призвести до ексцесiв. А нехай йому всячина, ще цього не вистачало - любовнi iнтрижки на космiчному кораблi! Бiолог почав писати вiршi, вимагає видiлити площу в оранжереї пiд квiти, бо хлорели, мовляв, надлишок... Цiкаво: кому вiн їх пiдноситиме? А що як Еолi?

Читать дальше →