Контакт цивiлiзацiй

Начало книги

Черговий сеанс зв'язку з космiчним кораблем "Iкар" почався жартом бiлявого космонавта:

- У нас тут добре: скiльки не їж, все одно не поважчаєш! Хоча меню... А втiм, мiй напарник не скаржиться, дома, каже, наляжу на супи та дичину.

На телевiзiйних екранах було добре видно двоє веселих облич.

- Я й тут почуваю себе як дома, - обiзвався другий, з чорним йоржиком. - Коли б дружину сюди, а то хто нам на Венерi їсти приготує?

- А вона в тебе не сварлива часом?

- Хе-хе... Та це ж ангел - не жiнка. Якби ти знав... Хоча... Що це? Що сталося? - i шарпнувся до товариша.

- Метеорит! - скрикнув той, не вiдриваючи погляду вiд радарного екрана.- Двигун!.. Шоломи!..

Телеглядачi бачили, як чiтко дiяв юнак, але було вже запiзно, щоб вивести корабель з-пiд удару. Жахливий трiск - i екрани померкли. "Iкар" загинув. Обiрвалися смiхотливi голоси, зникли усмiшки, погляди енергiйних очей. Не бiльше як за годину в усiх великих мiстах свiту вийшли екстреннi випуски газет з фотографiєю катастрофи - спалах на чорному тлi, повiдомлення Центру космiчного зв'язку i кiлькох обсерваторiй планети. Людство одяглося в траур - загинули мужнi, красивi люди.

Читать дальше →