Феномен ноосфери

Начало книги

Вiдкласти старт? Такого ще не було жодного разу протягом їхньої тривалої галактичної експедицiї!

Сот явно нервував. Мiшки для нiг то набухали, то зморщувались, i його тiло то здiймалося вгору, то опускалося майже до самiсiнької пiдлоги. Велике переднє око випромiнювало невдоволення.

- Та ти усвiдомлюєш, чого вимагаєш?

- Я не вимагаю, а прошу. - Юний Рей затягнув плiвкою око, певне, щоб не бачити, як гнiвається старий мудрий Сот.

- Тобi вiдомо, що ми закiнчили свою програму дослiдження Землi?

- Так.

- Знаєш, що люди вже перекидають мiст сюди, на Мiсяць?

- Знаю.

- А про те, що контакти з ними перенесено на майбутнє - не забув?

- Нi.

- То чому ж ти наперекiр логiцi домагаєшся вiдстрочки старту?

Реєвi здалося, що в голосi старого вченого з'явилися м'якшi iнтонацiї.

- Я прошу тiльки сiм земних годин, - лагiдно промовив, схилившись трохи вперед, - тiльки сiм.

- Чому сiм?

- Поясню. Мiй об'єкт уночi залишається просто неба, i - чи спить, чи не спить - мозок його витворює такi химернi образи, таку мозаїку зримих, кольорових абстракцiй, що, коли я побачив їх на екранi, моє тiло вiд напруги естетичних емоцiй набрало форми iдеальної кулi. Я хочу зафiксувати одну його нiч - це п'ять годин. Плюс двi години польоту на Землю й назад.

Читать дальше →