До Золотої Зорi

Начало книги

Велика довгаста призма кабiнету академiка Сокальського була вщерть заповнена м'яким свiтлом, що просочувалось звiдусюди, нiби примiщення оточували якiсь ласкавi сонця, а не скам'янiла крига Антарктиди. Академiк сидiв за робочим столом, який бiльше скидався на пульт управлiння з невисоким бiлим бортом, що виставив перед ученим кiлька овальних екранiв i панель обчислювальної машини, рясно втикану рiзноколiрними кнопками, клавiшами i важельками. Проте Сокальський до них майже не доторкався, електронний комплекс обробляв i видавав на екрани iнформацiю вiдповiдно до заданого алгоритму. Iнколи вчений зупиняв особливо цiкаву для нього модель чи ряд символiв, вдивлявся, примружуючи очi, потiм переводив зображення в запам'ятовуючий пристрiй i, зiтхнувши та пiдперши рукою бороду, знову стежив за екранами.

Та зосередитись йому не вдавалося, час вiд часу академiк повертав голову i дивився на стосик паперу, що лежав лiворуч, скраю пiд бортом. Це була перша ластiвка, що випурхнула з-пiд руки невiдомого йому фiлолога, який вiдгукнувся на заклик розшифрувати записи металiчних аркушiв. Може, вченого заiнтригував заголовок хронiки - "До Золотої Зорi"? Чи назва комп'ютера, з яким працював фiлолог, - "Романтик"? Академiк тiльки й прочитав оцi слова, бо мав нагальну роботу, стосик вiдсунув, зараз не час, загляне хiба що наприкiнцi робочого дня, але от голова сама собою повертається, i важко дотриматись робочого розпорядку. Ще, мабуть, з годину господар кабiнету крiпився, а тодi таки не витримав, клацнув вимикачем, екрани потьмянiли, згасли, а вiн пiдсунув до себе той бiлий стосик i почав читати.

Читать дальше →