Зорі і терни Олеся Бердника

Начало книги

…Мій батько народився в пустельних степах Миколаївщини. Перші спогади хлопчика — безкрайні поля, які в щасливі роки давали багатющий урожай, а в засушливі літа були схожими на похмурі інопланетні пейзажі. І ще — пісні матері, котрі стали для майбутнього фантаста першим місточком у прекрасний світ мрії.

Про що він найбільше мріяв у дитинстві? Про політ до зірок. Саме так! Він запитував у мами: “Чи можна долетіти туди, до зірок, до місяця?” Мати відповідала: “Ну що ти, синку, до місяця дуже далеко, життя не вистачить, щоб долетіти”. І тоді малий Сашко відповів: “Мамо, а я придумав. Треба просто дуже-дуже сильно захотіти, і тоді можна летіти”.

Вже тоді майбутній письменник вірив, що до далеких світів можна летіти безпосередньо силою бажання, мрії, духовного устремління. Ці дитячі думки знайдуть згодом відображення у його творах.

У школі батько захопився фантастикою: романи Олександра Казанцева, Володимира Владка, Олександра Бєляєва. Тоді ж сам спробував уперше писати сам — перші, наївні оповідання про подорожі до інших світів, про інопланетних істот… Набагато пізніше він зустрічався з Казанцевим, вони подружилися…

Читать дальше →