Затруєна чаша. Тінь левіафана Кн.1

Начало книги

СТІНИ МАЄТКУ ВИРИНУЛИ З РАНКОВОГО ТУМАНУ ПЕРЕДІ мною: довгі, темні й обтічні, наче морська істота, що викинулася на берег. Я крокував уздовж них, силкуючись не зважати на калатання свого серця і цівочку поту, що стікала по шиї. Попереду в тумані мерехтіло слабке блакитне світло. З кожним моїм кроком те сяйво твердло, доки з нього не сформувався май-ліхтар, підвішений над службовим входом; а там, спершись на стіну, мене чекала постать чоловіка в мундирі та блискучому шоломі.

Принцепс зустрічав мене поглядом. Він підняв одну брову, і та повзла дедалі вище з кожним моїм кроком. Коли я врешті зупинився перед ним, брова вже майже сховалася під чуприною.

Я прокашлявся, сподіваючись звучати поважно, і відрекомендувався:

— Сигнум Дініос Кол, асистент слідчої. Я прийшов оглянути труп.

Принцепс моргнув і зміряв мене очима. Це тривало хвильку, адже я був майже на голову вищим від нього.

— Ясно, сер, — промовив він і стримано вклонився — на чверть справжнього поклону, щонайбільше третину, — проте з місця не зрушив.

Читать дальше →