Сходи Свободи

Начало книги

Кабінет Макінтоша дивним чином розташувався прямо в центрі. Мені було досить важко знайти його, тому що він знаходився посеред мережі вулиць між Холборном і Фліт-стріт, яка, звикла до звичайної квартальної схеми Йоганнесбурга, здавалася мені справжнім лабіринтом. Зрештою я знайшов офіс у брудній будівлі; невинна на вигляд і потерта латунна табличка сповіщала, що в цій будівлі, яка, здавалося, була часами Діккенса, розміщувався зареєстрований офіс Торгової палати Шотландсько-Англо-Саксонської холдингової компанії.

Я посміхнувся й торкнувся яскраво відполірованої таблички, залишивши пляму від пальця. Здавалося, Макінтош зібрався. Така табличка з іменем, наприклад, чітко відшліфована поколіннями наймолодших слуг, була демонстрацією ретельного планування, яке обіцяло багато на майбутнє – ви впізнали руку професіонала. Як професіонал, я не люблю працювати з аматорами — вони непередбачувані, недбалі та надто небезпечні на мій смак. Я трохи сумнівався щодо Макінтоша, тому що Англія є колискою аматорства, але Макінтош був шотландцем, і це, очевидно, має значення. Звісно, ліфта не було, тому мені довелося тягнутися вгору чотирма маршами тьмяно освітлених сходів із блідо-помаранчевими стінами, на яких можна було б почесати щітку. Я знайшов кабінет шотландців-англосаксів у кінці темного коридору. Все здавалося настільки нормальним, що на мить я замислився, чи не помилявся. Я все одно зайшов і сказав: «Мене звуть Ріарден, у мене призначена зустріч з містером Макінтошем!»

Читать дальше →