Нічні поневіряння

Начало книги

День, коли я почув, як загинув мій брат, був сірим і похмурим. Небо над Лондоном було затягнуте хмарами й плакало; того дня стемніло рано, набагато раніше звичайного. Я більше не міг прочитати цифри, які перевіряв, тож увімкнув настільну лампу й підвівся, щоб закрити штору. Якусь мить я постояв за вікном, дивлячись, як дощ капає з платанів на набережній, а потім поглянув на туманну сіру Темзу. На мить я здригнувся, бажаючи, щоб милі подалі від цього сірого міста, під сяючою блакиттю тропічного неба. Я ривком потягнув завісу, різко закриваючи похмурий світ.

Телефон почав дзвонити.

Це була Хелен, вдова мого брата. Вона звучала якось істерично. «Майку, мене відвідує чоловік, містер Кейн, який каже, що був із Марком, коли той помер. Гадаю, буде краще, якби ви теж з ним поговорили». Її слова закінчилися риданням. — Я не можу з цим впоратися, Майку.

'Заспокойся, Хелен. Просто надішліть його сюди. Я буду тут приблизно до пів на шосту. Він-розуміє це?»

Читать дальше →