Мертва тиша

Начало книги

Моїм мамі й татові, які дозволяли мені читати все, що я хотіла, лише б я не пробуджувала їх кошмарами. Бачите? Я казала вам, що це окупиться. Крім того, ви можете залишати світло у ванній?

1

ЗАРАЗ

Вежа Миру та Реабілітації Верукс, Земля, 2149

Моя голова знову пульсує, розпечена до білого смуга болю тягнеться від задньої частини черепа до правого боку щелепи, і мертвий чоловік сигналить мені з іншого боку вітальні. Його рука несамовито махає жестом «іди сюди», а очі — шалені від паніки.

Я рішуче відводжу погляд від галюцинації й намагаюся знову зосередити свою увагу на живих відвідувачах, що сидять навпроти мене за пошарпаним і поцарапаним пластиковим столом.

«Вибачте, що ви сказали?» Мій язик здається товстим, громіздким. Це наркотики. Їх і забагато, і замало.

«Я сказав, ти нам збрехала». Рід Дарроу нетерпляче нахиляється вперед. Збоку сидить старший чоловік у чорному костюмі з вінтажним годинником, спостерігаючи за нашою розмовою, з задумливим — і трохи несхвальним — поглядом.

Читать дальше →