Радіоп'єси

Начало книги

Шум: стукіт друкарської машинки, до якого долучаються два удари дзвону годинника на далекій церкві.

МАНДЛЬ Чи це можливо, що вже пів на шосту… я думаю, сьогодні вже досить.

АННА сміючись Я не маю нічого проти, останніми днями ми тут завжди так засиджувалися. Хіба Ви й без того не перетрудилися? Ви зовсім бліді, пане Мандлю!

МАНДЛЬ Блідий? Ні, ні, це лише від освітлення. Так рано темніє. Погане освітлення. Нам треба подбати про інше освітлення. Як на мене, неонові лампи шкідливі для зору.

АННА Так, я недавно читала про це в «Тижневику». Здається, це був «Тижневик». При такому освітленні треба було б носити темні окуляри.

МАНДЛЬ Та ні, облиште, Ви ж не хочете сидіти в бюро в чорних або зелених окулярах. Це ж привертало б увагу… Чи Ви вже написали останнє речення — «і ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. З висловленням щонайглибшої шани…»?

АННА «І ми дозволимо собі зробити запит за вісім днів. Із щонайглибшою пошаною…» Чи я ще маю дати цього листа на підпис шефові? Пан у блакитному пальті вже напевно пішов.

Читать дальше →