Друзі зі Змієносця

Начало книги

Над голими верховинами Білих Карпат закружляв реактивний вертоліт. Несений двома різнобіжними гвинтами, він задер дзюбатий ніс свого сигароподібного корпусу до білих хмар у чистій блакиті неба й повільно знизився над галявиною, де стояла велика гірська вілла.

Дівчинка, яка сиділа на ґанку, схопилася й побігла до місця посадки.

З літального апарату, що сів на прямовисні телескопічні шасі, вийшов плечистий чоловік у спортивному костюмі.

Криштофе, Криштофе! - радісно закричала дівчинка й вітально замахала руками.

Нараз вона зупинилася.

Ви не... Криштоф... Здалеку ви трохи схожі на нього. Бабуся сказала, що він сьогодні прилетить із Тибету...

Чоловік посміхнувся. Тверді риси його обличчя зм’якли, мов сніг під першим весняним сонцем.

Я не Криштоф - на жаль. Удома мене називали Лайфом.

Знаю, знаю, я вже впізнала! - скрикнула дівчинка. - Скільки разів бачила вас по телевізору. Ви інженер Северсон! Здрастуйте! Як чудово, що ви завітали до нас! Ото будуть дівчата в школі заздрити!

Читать дальше →