Коза-дереза

Начало книги

Були собі дід та баба. Цілий вік злиднювали, а на старість хазяїнувати стали.

Пішов дід на ярмарок та й купив козу.

Та не абияку козу, а таку, що в самого вовка в зубах побувала і від вовка втекла. А що обідрав їй вовк бока, то й ходила вона напівбока-луплена.

Привів дід козу додому та й посилає сина:

— Жени, сину, козу пасти!

Погнав син. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилини не постоїть. Пас цілий день, а ввечорі жене козу додому.

А дід стоїть на воротях, в червоних чоботях, кийком підпирається, у кози питається:

— Кізонько моя люба, мила! Чи ти їла що, чи пила?

Відказує коза:

— Ні, дідусю, не пила я і не їла. Тільки, як бігла через гайочок, ухопила кленовий листочок, а як бігла через гребельку, ухопила водиці крапельку… Тільки й їла, тільки й пила. Розсердився діл на сина і другий день посилає дочку:

— Жени, доню, ти козу пасти!

Погнала дочка. Пасе, пасе та й напоїть, ні хвилинки не постоїть. Пасла ввесь день, а ввечорі жене козу додому.

Читать дальше →