Очікування шторму

Начало книги

Він не побачив людей. Долинському здавалося, що на пристані в голубуватому примарному світлі місяця між канатами і литими чавунними кнехтами лежать речі невизначеної форми, можливо, мішки з фуражем або якісь інші упаковані з тюки вантажі. Та коли він підійшов ближче, то зрозумів, що це люди. І впізнав двох козаків, що їх охороняли.

Північ студила вітром, що ринув із заходу. Й туман не розстелявся над морем. Навпаки, воно було ясним, але не виблискувало, як завжди, дуже м'яким, майже сріблястим, наче хутро песця, яке в Єкатеринодарі Долинський виграв у барона Хайта. Офіцери тоді коротали вечір у Дворянському зібранні. Розважалися картами. Як правило, грали в «двадцять одно». Хайту щастило. Долинський спочатку програвав йому по великому рахунку. Але потім доля відвернулася од барона, і він спустив усе, аж до шкурки голубого песця, що потрапила до нього лише богові відомими шляхами.

Барона Хайта вбито біля Касторної, коли він під прикриттям чотирьох танків вів ескадрон на село Успенське. Танки спочатку наробили паніки у стані противника. Більшовики гукали:

Читать дальше →