Проклятий двір

Начало книги

Зима, снігу намело аж до хатніх дверей, він приховав реальні обриси і всьому надав одного кольору й вигляду. Під цією білістю зник і маленький цвинтар, на якому лише найвищі хрести стримлять із глибокого снігу. Тут видніються сліди вузької стежки на незайманому снігу; стежку витоптали вчора під час похорону фра Петара. Вкінці ця тоненька стежина закручується неправильним колом, а сніг довкруж неї рум’яниться кольором розквашеної глини, і все це скидається на свіжу рану посеред суцільної білосніжності, що тягнеться скільки око сягає і непримітно губиться в сивій пустелі неба, все ще вагітного снігом.

Усе це видно з вікна келії фра Петара. Білість зовнішнього світу змішується тут із дрімливими сутінками, що панують у келії, а тиша гармонійно співживе з тихим шумом його численних годинників, які все ще працюють, хоча деякі, незаведені, вже й зупинилися. Тишу порушує лише приглушена суперечка двох ченців, які в сусідній порожній келії складають список речей, що залишилися після фра Петара.

Читать дальше →