Патруль часу

Начало книги

— Робота, бачте, дещо незвична, — сказав містер Ґордон. — І доволі конфіденційна. Сподіваюся, ви вмієте зберігати таємниці?

— Зазвичай, умію, — відповів Менс Еверард. — Залежить, звісно, які таємниці.

Містер Ґордон усміхнувся. Це був дивний усміх: стиснуті губи чоловіка ледь-ледь вигнулися — нічого схожого Еверард не бачив раніше. Представник компанії вільно говорив розмовною американською англійською і був одягнений у непоказний діловий костюм, та щось виказувало в ньому іноземця, щось окрім смаглявого безбородого обличчя й незвичного поєднання монголоїдних очей з тонким європеоїдним носом. Але от що саме — важко було визначити.

— Ми не шпигуни, якщо ви подумали про це, — промовив чоловік.

Еверард вишкірився.

— Даруйте. Тільки не подумайте, будь ласка, що я підхопив ту саму істерію, як і всі решта в цій країні. Я взагалі ніколи не мав доступу до таємної інформації. Але у вашому оголошенні згадано про виїзди за кордон, а зважаючи на нинішню ситуацію, я не хотів би втратити свого паспорта, розумієте?

Читать дальше →