Капітани піску. Габрієла

Начало книги

Зразковий заклад, де господарем мир і праця. — Директор — друг для хлопців. — Найкраща страва. — Хлопці працюють і граються. — Зіпсуті хлопці на шляху до виправлення. — Необгрунтоване звинувачення. — Тільки невиправні скаржаться. — Баїянський заклад — це одна велика родина. — Де зараз «капітани піску»?

(Заголовки репортажів про баїянський заклад видрукувані у другому випуску «Вечірньої газети» на цілу першу сторінку; там було ще вміщено кілька фото будинку і фото директора).

Місячної ночі на старому покинутому складі сплять хлопці.

Раніше тут було море. Об старе почорніле каміння фундаменту то бухали грізні вали, то хлюпотіли лагідні хвильки. Вода текла під склепінням моста, де тепер дрімає ціла ватага підлітків, осяяна жовтавим місячним промінням. Від цього моста назустріч морським пригодам вирушало безліч вантажених вітрильників, деякі з них були великі і вражали своїм химерним забарвленням. З цих уже вичовганих тепер дощок моста вантаж попадав прямо в їхні трюми. Раніше перед складом розстелялося таємниче море, над водою опускалися темно-зелені, майже чорні сутінки, набираючи того таємничого відтінку, який має вночі море.

Читать дальше →